Новини
Адміністрація АТ «Кривбасзалізрудком» зі скорботою повідомляє, що 26.08.2026, працюючи у зміну з 23 години 00 хвилин 25.08.2026 до 06 години 00 хвилин 26.08.2026, о 04 годині 00 хвилин під час виконання робіт згідно з нарядом з монтажу, налагодження та відкачування води у шахті «Криворізька» стався нещасний випадок із підземним майстром гірничим Нікітенком Дмитром Вікторовичем, гірником підземним Федьком Володимиром Володимировичем та підземним електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування Тельних Олегом Анатолійовичем, під час якого вони отримали травми несумісні з життям.
Для проведення рятувальної операції невідкладно викликано загін ДВГРЗ. На місці працює слідча група Національної поліції та буде проведено спеціальне розслідування нещасного випадку у відповідності до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві.
Причини нещасного випадку будуть встановлені за результатами спеціального розслідування та проведених неупереджених слідчих дій.
Виражаємо щирі співчуття близьким, які понесли непоправну втрату. Для підприємства також трагедія втрачати членів своєї трудової родини.
12 січня 2025 року поріг вічності переступив Захисник України, підривник дільниці №37 шахти «Козацька»
КОРНЮШИН ДМИТРО СТАНІСЛАВОВИЧ
Дмитро Станіславович народився 7 вересня 1973 року в м. Кривий Ріг. Після здобуття загальної середньої освіти юнак розпочав доросле життя – працевлаштувався на Ленінський рудоремонтний завод, де працював підсобним робітником карбідної дільниці. Згодом працював волочильником дроту та пресувальником електродного цеху. Протягом 1991-1993 років проходив військову строкову службу в лавах Збройних Сил України. Демобілізувавшись, хлопець працював слюсарем з ремонту збагачувального та агломераційного обладнання дільниці №14 ДП «Кривбасрудоремонт». Протягом своєї трудової діяльності Дмитро працював на різних промислових підприємствах Кривбасу – руднику «Суха Балка», КДГМК «Криворіжсталь», ДАК «Укррудпром», ДТ «Державне рудоуправління ім. Кірова», ВАТ «Південний ГЗК», ЧП «Екосплав», де обіймав посади слюсаря-ремонтника та підземного електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування. Працюючи, навчався у старших колег, проходив відповідні курси в учбово-курсових комбінатах та підвищував свою майстерність та розряд. Певний час шахтар навіть працював у Криворізькому міському управлінні Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області. У 2006 році Дмитро Корнюшин пов’язав своє трудове життя з Криворізьким залізорудним комбінатом, де розпочинав з посади підземного гірника дільниці №26 шахти «Гвардійська» (наразі – «Козацька»). Згодом працював електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування Сервісного управління з ремонту та монтажу шахтного обладнання. З 2016 року після відповідних курсів Дмитро Корнюшин обіймав посаду підривника дільниці №37 (вибухових робіт) шахти «Козацька», де трудився донині. За цей час проявив себе сумлінним, працьовитим та відповідальним працівником, який не боявся труднощів, зміни роботи та нових викликів, прагнув опановувати нові професії і підкорювати нові горизонти. Користувався заслуженою повагою як серед колег, так і керівництва шахти «Козацька» й підприємства. Continue reading
5 жовтня 2023 року поріг вічності переступив Захисник України, кріпильник дільниці №4 Шахтобудівельного управління
ГРЕБЕННИКОВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Олександр Олександрович народився 13 листопада 1976 року в м. Кривий Ріг. Після здобуття загальної середньої освіти юнак працевлаштувався на Криворізький центральний рудоремонтний завод, де трудився токарем-розточувальником у модельному цеху. Потім працював на Центральному гірничо-збагачувальному комбінаті розпилювачем-фрезерувальником у сувенірній майстерні. Згодом хлопець вступив до Професійно-технічного училища №39 (наразі – Криворізький професійний будівельний ліцей), після закінчення якого пов’язав своє трудове життя з Криворізьким залізорудним комбінатом, де починав з посади підземного гірника дільниці №5 шахти «Октябрська» (наразі – «Покровська»). Молодий шахтар пізнавав тонкощі гірничої справи, навчався у старших колег, опановував нові професії, підвищував свій розряд. Паралельно й здобував фахову передвищу освіту, навчаючись у Криворізькому гірничому технікумі за спеціальністю «Технологія підземної розробки корисних копалин». За час трудової діяльності працював прохідником і кріпильником на дільницях №5, №6, №31. З 2011 року досвідчений шахтар обіймав посаду кріпильника дільниці №4 проходки шахти «Козацька» Шахтобудівельного управління, де трудився донині. За цей час проявив себе сумлінним, працьовитим та відповідальним працівником, який не боявся труднощів та прагнув опановувати нові професії і підкорювати нові горизонти. Користувався заслуженою повагою як серед колег, так і керівництва Шахтобудівельного управління й підприємства.
27 січня 2023 року, під час повномасштабної агресії рф проти України, Олександра Гребенникова було призвано до лав Збройних Сил України. Понад усе мріяв, щоб його родина і близькі були в безпеці, тому без сумніву взяв до рук зброю і пішов захищати Батьківщину. Ніс службу солдатом військової частини А4741. 5 жовтня 2023 року Захисник зник безвісти на полі бою. Усі з нетерпінням чекали його повернення, але, на жаль, доля розпорядилася інакше. Згодом було з’ясовано, що під час виконання бойового завдання Олександр Олександрович загинув поблизу населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області.
Без чоловіка залишилася дружина Євгенія Геннадіївна, без батька – син Данило. Невимовний біль щоразу огортає серце, коли сумні звістки сколихують нашу криворізьку землю…
Керівництво, трудовий колектив Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» щиро поділяє горе родини Олександра Гребенникова та схиляє голови у великій скорботі. Дякуємо батькам за виховання гарного та мужнього сина, доброго та чуйного чоловіка і батька, щирого та вірного товариша й побратима. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в наших серцях. Ми пам’ятаємо, якою дорогою ціною дістається кожна хвилина мирного життя.
Вічна Пам’ять та Слава полеглому Герою!
21 січня 2024 року поріг вічності переступив Захисник України, машиніст перевантажувачів дільниці з виробництва залізобетонних виробів і конструкцій Шахтобудівельного управління
ІВАНОВ ОЛЕКСАНДР АНАТОЛІЙОВИЧ
Олександр Анатолійович народився 15 травня 1982 року в м. Кривий Ріг. Після закінчення школи вступив до Професійно-технічного училища №39, де здобув професію «Штукатур. Лицювальник-плиточник. Маляр». Після закінчення закладу юнак пов’язав свою трудову стежку з Криворізьким залізорудним комбінатом, на якому пропрацював усе своє життя. Починав з посади лицювальника-плиточника дільниці №2 Ремонтно-будівельного цеху. Під час роботи на підприємстві хлопець опановував обрану справу, навчався у старших колег, освоював нові напрямки і підвищував свою майстерність. Протягом трудової діяльності працював за різними посадами в Ремонтно-будівельному цеху – асфальтобетонником, охоронником, муляром та машиністом перевантажувачів. Оскільки на комбінаті відбувалася реорганізація структурних підрозділів, з 2020 року Олександр Анатолійович обіймав посаду машиніста перевантажувачів дільниці №15 (з виробництва залізобетонних виробів та конструкцій) Шахтобудівельного управління, на якій трудився донині. За цей час проявив себе сумлінним, працьовитим та відповідальним працівником, який не боявся труднощів, опановував нові професії та підвищував свою майстерність. Був відвертою, доброю та щирою людиною, яка була завжди готова підтримати й допомогти. Його світла і тепла вистачало на всіх: рідних, друзів, колег і знайомих. Користувався заслуженою повагою як серед колег, так і керівництва Шахтобудівельного управління й підприємства.
7 травня 2025 року поріг вічності переступив Захисник України, провідний інженер з налагодження й випробувань лабораторії контрольно-вимірювальних приладів Центральної енерголабораторії
СОЛДАТЕНКО ІГОР АНДРІЙОВИЧ
Ігор Андрійович народився 28 травня 1973 року в м. Кривий Ріг. Після закінчення школи вступив до Криворізького гірничого технікуму, де отримав спеціальність «Експлуатація автоматичних пристроїв в гірничій промисловості». У 1992 році молодий фахівець пов’язав своє трудове життя з Криворізьким залізорудним комбінатом – працював електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування дільниці №17 шахти «Октябрська» (наразі – «Покровська»). Згодом трудився слюсарем-електриком з ремонту гірничого обладнання дільниці мереж і підстанцій на шахті. З 1995 року обіймав посаду інженера енергоуправління Південної енерголабораторії. Під час трудової діяльності хлопець навчався у старших колег, пізнавав тонкощі обраної справи, підвищував свою категорію і паралельно здобував вищу освіту. Закінчив Криворізький технічний університет за спеціальністю «Електромеханічні системи автоматизації та електропривід». За час своєї роботи на комбінаті Ігор Андрійович трудився в різних структурних підрозділах – інженером лабораторії електричних контрольно-вимірювальних приладів Центральної енерголабораторії та інженером в Сервісному управлінні з ремонту та монтажу шахтного обладнання. Протягом 2015-2016 років брав участь в Антитерористичній операції на Сході України, захищаючи цілісність і суверенітет держави. Демобілізувавшись, повернувся до рідного підприємства, де працював провідним інженером з налагодження й випробувань лабораторії контрольно-вимірювальних приладів Центральної енерголабораторії донині. За цей час проявив себе сумлінним, кваліфікованим та відповідальним працівником, який не боявся труднощів та завжди допомагав своїм колегам. Був відвертою та щирою людиною, яка була готова підтримати й дати пораду. Його оптимізму і тепла вистачало на рідних, друзів і товаришів. Користувався заслуженою повагою як серед колег, так і керівництва Центральної енерголабораторії й підприємства.
Сьогодні, 22 червня, ми відзначаємо День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні. Далекого 22 червня 1941 року нацистська навала безжально увірвалася на радянські землі, забравши мільйони життів різних національностей, що утворювали єдину державу, та залишивши по собі розбиті родини, осиротілих дітей та скалічені долі. Український народ заплатив занадто високу ціну за Перемогу у Другій світовій війні.
Ми схиляємо голови, вшановуючи світлу пам’ять усіх, чиї життя обірвала та жахлива війна: фронтовиків, підпільників, партизанів, закатованих у полоні та невинних мирних мешканців. З нагоди Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни у Кривому Розі провели пам’ятні заходи, віддавши шану всім жертвам, чиї життя забрала війна.
Так, теплого літнього ранку у парку «Шахтарський» зібралися представники виконкому Покровської районної в місті ради, депутати, ветерани, діти війни, представники промислових підприємств, робітнича та учнівська молодь і всі небайдужі мешканці рідного міста. Від Криворізького залізорудного комбінату були присутні помічник голови правління із соціальної та інформаційної політики – начальник служби інформації Єгор Фурсов, голова ПО ПМГУ підприємства Юрій Деркач, планометристка дільниці ТВГП Енергетичного цеху Анна Максимова. Вони вшанували полеглих воїнів покладанням квітів до підніжжя Пам’ятника воїнам-визволителям та до Братської могили 867 воїнів, схиливши голови у хвилині мовчання.
Урочистості також відбулися у Тернівському районі за участю представників структурних підрозділів Криворізького залізорудного комбінату. Біля Пам’ятного знака на честь підпільної комсомольсько-молодіжної групи «Червоногвардієць» зібралися представники виконкому Тернівської районної у місті ради, гірники на чолі з начальником Шахтобудівельного управління Сергієм Овсієнком та головою цехкому ШБУ ПО ПМГУ Юрієм Севостьяновим, ветерани, робітнича молодь та всі небайдужі мешканці. Вони віддали данину поваги загиблим воїнам, поклавши квіти до Пам’ятного знака та відзначивши їх Героїзм і мужність.
20 серпня 2024 року поріг вічності переступив Захисник України, кріпильник дільниці №27 шахти «Покровська»
МАВЗЕНКО ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ
Олександр Миколайович народився 23 листопада 1982 року в с. Кам’яне Поле Криворізького району. Після закінчення школи вступив до Професійно-технічного училища №87, де здобув професію «Тракторист-машиніст с/г виробництва, водій автомобіля категорії С». Після закінчення закладу юнак проходив військову строкову службу в лавах Збройних Сил України. Демобілізувавшись, хлопець розпочав своє трудове життя на шахті «Октябрська» (наразі – «Покровська»), працюючи учнем прохідника дільниці №36. З часом опанував професію кріпильника, трудячись на дільниці №20, а згодом №10. Молодий шахтар набирався досвіду у старших колег, пізнавав тонкощі гірничої справи та підвищував свій розряд. Протягом 2014-2015 років Олександр Мавзенко брав участь в антитерористичній операції на Сході України, захищаючи цілісність і суверенітет нашої держави. Демобілізувавшись, воїн повернувся до роботи на рідному підприємстві. З травня 2022 року Олександр Миколайович обіймав посаду кріпильника дільниці №27 (ремонтно-відновлювальних робіт та доставки матеріалів) шахти «Покровська», на якій трудився донині. За цей час проявив себе сумлінним, працьовитим та відповідальним працівником, який не боявся труднощів та прагнув підкорювати нові горизонти. Користувався заслуженою повагою як серед колег, так і керівництва шахти «Покровська» й підприємства.
9 травня 2026 року поріг вічності переступив Захисник України, майстер гірничий дільниці №5 шахти «Козацька»
ПЕЧЕНІВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ ЛЕОНІДОВИЧ
Олексій народився 2 березня 1991 року в с. Недайвода Криворізького району. Після закінчення школи юнак вступив до Криворізького національного університету, де опанував спеціальність «Історія». Після отримання диплома хлопець пов’язав своє життя з підземними горизонтами Кривбасу та Криворізьким залізорудним комбінатом. Починав свою трудову стежку учнем прохідника дільниці №9 (прохідна дільниця з підготовки і навчання робітників) шахти «Гвардійська» (наразі – «Козацька»). Потім, протягом 2013-2014 років, тривала військова строкова служба в лавах Збройних Сил України, де юнак отримав звання старшого солдата. Після демобілізації Олексій повернувся на рідну дільницю шахти, де його вже чекали колеги. Набравшись досвіду, навичок і умінь, молодий шахтар обіймав посаду прохідника дільниці №3, а згодом дільниці №10 шахти «Козацька». З часом пізнавав тонкощі гірничої справи, проходив відповідні курси і підвищував свій розряд. Постійно прагнув поповнювати свої знання, тож паралельно здобув другу вищу освіту в Криворізькому національному університету за спеціальністю «Науки про землю». З кінця 2019 року Олексій Леонідович обіймав посаду майстра гірничого дільниці №10. Останнім часом працював за цією ж посадою на дільниці №5 (нарізних робіт). За цей час проявив себе сумлінним, працьовитим та відповідальним працівником, який не боявся труднощів та прагнув підкорювати нові горизонти. Користувався заслуженою повагою як серед колег, так і керівництва шахти «Козацька» й підприємства.
Сьогодні, 21 травня, Кривий Ріг та вся Україна відзначає Міжнародне свято – День вишиванки. Працівники Криворізького залізорудного комбінату не залишилися осторонь міжнародного флешмобу і прийшли на роботу у вишитому різнокольоровому українському вбранні з цікавим орнаментом. Вишиванка – це генетичний код української нації, пам’ять поколінь, справжній символ ідентичності та культурної спадщини. Вишиті українські сорочки й сукні – це завжди святково, яскраво і гарно!
Дякуємо усім небайдужим, хто сьогодні проявив любов до Батьківщини, рідної землі та української історії, згадав наших предків й історію свого роду.
Зі святом, дорогі працівники комбінату та мешканці міста! Успіхів нам усім та найшвидшого настання Мирного життя, яке буде наповнене любов’ю, радістю, щасливими моментами та успіхами! Долучайтеся до всеукраїнської акції й одягайте вишиванки, адже носячи національне українське вбрання, ми демонструємо нашу єдність і силу!
7 серпня 2025 року поріг вічності переступив Захисник України, бухгалтер бухгалтерського бюро ШБУ бухгалтерії комбінату
МАЙМАН ДЕНИС ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Денис народився 29 червня 1992 року в м. Сміла Черкаської області. Після закінчення школи юнак одразу пов’язав своє трудове життя з Криворізьким залізорудним комбінатом, де працевлаштувався пожежником (респіраторником) пожежної частини автобази. Потім, протягом 2012-2013 років, хлопець проходив військову строкову службу в лавах Збройних Сил України. Демобілізувавшись, Денис повернувся до роботи на підприємстві. Працював охоронником шахти «Родіна» (наразі – «Криворізька»). Паралельно й навчався в Криворізькому національному університеті, де опанував спеціальність «Облік і оподаткування». З 2019 року Денис Майман обіймав посаду бухгалтера бухгалтерського бюро ШБУ бухгалтерії комбінату. Під час трудової діяльності Денис постійно навчався у старших колег, пізнавав тонкощі бухгалтерської справи, підвищував свою категорію. До роботи ставився відповідально, був працьовитим і сумлінним, веселим і завжди усміхненим. За цей час проявив себе компетентним, кваліфікованим та ініціативним фахівцем, який обожнював свою роботу і віддавався їй сповна. Користувався заслуженою повагою як серед колег, так і керівництва підприємства.
17 листопада 2024 року поріг вічності переступив Захисник України, машиніст бурової установки дільниці №21 шахти «Покровська»
СИСОЄВ ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ
Олександр народився 17 січня 1983 року в м. Кривий Ріг. Після закінчення школи юнак одразу вирішив здобувати робітничу спеціальність під час виробничої діяльності. Пройшовши відповідні курси в нашому Учбово-курсовому центрі, працевлаштувався машиністом підіймально-транспортної машини дільниці №10 шахти «Октябрська» (наразі – «Покровська»). Згодом знову навчався і опановував професію прохідника на дільниці №36. З часом працював бурильником шпурів дільниці №21. У 2011 році молодий шахтар обійняв посаду машиніста бурової установки дільниці №21 (бурових робіт) шахти «Покровська», на якій працював донині. Під час трудової діяльності Андрій постійно навчався у старших колег, пізнавав тонкощі гірничої справи, проходив відповідні курси, підвищував свій розряд. За цей час проявив себе сумлінним, працьовитим та відповідальним професіоналом, який не боявся труднощів, з легкістю опановував нові професії та прагнув підкорювати нові горизонти. Користувався заслуженою повагою як серед колег, так і керівництва шахти «Покровська» й підприємства. Continue reading
21 квітня 2026 року поріг вічності переступив Захисник України, гірничомонтажник дільниці №18 Шахтобудівельного управління
ЧЕРЕВИК ВІКТОР ВОЛОДИМИРОВИЧ
Віктор народився 13 липня 1977 року в м. Долинська Кіровоградської області. Після закінчення школи юнак вступив до Криворізького гірничо-електромеханічного технікуму, де здобув спеціальність «Технічне обслуговування та ремонт обладнання металургійних підприємств». Свої перші професійні навички хлопець здобував ще під час навчання, працював монтажником технологічних трубопроводів на Криворізькому СУ 2 «Дніпродомнаремонт». Після отримання диплома молодий випускник працював на різних підприємствах Кривбасу – слюсарем-ремонтником на Криворізькому ГЗК та «Криворіжсталі», а потім бетонярем на ТОВ «Спецтрансбуд». У 2013 році Віктор пов’язав своє трудове життя з підземними горизонтами Кривбасу. Розпочинав з професії учня електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування дільниці гірничомонтажних робіт Сервісного управління з ремонту та монтажу шахтного обладнання Криворізького залізорудного комбінату. Спочатку працював на поверхні, з часом, набираючись досвіду і навчаючись у старших колег, працював у підземних умовах. Трудився електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування в Сервісному управлінні, Шахтомонтажному управлінні, Шахтобудівельному управлінні. Завжди прагнув навчатися і пізнавати тонкощі обраної справи, тож підвищував свій розряд. З 2021 року шахтар став обіймати посаду гірничомонтажника дільниці №18 (гірничомонтажних робіт) Шахтобудівельного управління, де трудився донині. За цей час проявив себе сумлінним, працьовитим та відповідальним професіоналом, який не боявся труднощів та прагнув підкорювати нові горизонти. Користувався заслуженою повагою як серед колег, так і керівництва Шахтобудівельного управління й підприємства.
21 квітня 2026 року поріг вічності переступив Захисник України, прохідник дільниці №36 шахти «Тернівська»
СІНЬКЕВИЧ АНДРІЙ АНДРІЙОВИЧ
Андрій народився 15 червня 1993 року в м. Кривий Ріг. Після закінчення школи протягом 2012-2013 років юнак проходив військову строкову службу в лавах Збройних Сил України. Демобілізувавшись, хлопець навчався в Криворізькому професійному гірничо-технологічному ліцеї. Свої перші професійні навички Андрій здобував під час виробничої практики, яку проходив на Криворізькому залізорудному комбінаті учнем прохідника дільниці №4 шахти «Октябрська» (наразі – «Покровська»). Після отримання диплома молодий випускник пов’язав своє трудове життя з нашим підприємством, адже добре зарекомендував себе ще під час практики. Починав з посади учня прохідника прохідницької дільниці з виробничого навчання робітників шахти ім. Леніна (зараз – «Тернівська»). Протягом 2015-2016 років брав участь в Антитерористичній операції на Сході України, адже завжди мріяв жити у вільній і незалежній країні. Демобілізувавшись, повернувся до Кривого Рогу та рідного підприємства. З часом набирався досвіду, навчався у старших колег, відточував свою майстерність. Обіймав посаду підземного гірника, а згодом – прохідника дільниці №36 (нарізних робіт) шахти «Тернівська», на якій трудився донині. За цей час проявив себе сумлінним, працьовитим та відповідальним працівником, який не боявся труднощів та прагнув підкорювати нові горизонти. Користувався заслуженою повагою як серед колег, так і керівництва шахти «Тернівська» й підприємства.
Сьогодні ми проводжаємо на заслужений відпочинок нашу колежанку, менеджерку з адміністративної діяльності апарату управління Криворізького залізорудного комбінату, гарну та чудову жінку, досвідчену наставницю, прекрасного товариша і щирого друга Крису Наталію Олексіївну. 14 квітня 2026 року завершився її трудовий шлях, який залишив після себе не просто приємні спогади, а яскравий слід, невичерпну енергію, незабутні враження у серцях колег, наповнивши простір навколо особливою силою духу, натхненністю та позитивними емоціями. Її постать – яскравий приклад культури виховання, жіночності, мудрості, досвідченості, духовності та щирості. Наталія Олексіївна – сильна духом та багатогранна особистість, яка присвятила понад 50 років свого життя Криворізькому залізорудному комбінату.
30 січня 2024 року поріг вічності переступив Захисник України, перекидальник дільниці №10 шахти «Покровська»
КОЛЮШЕНКОВ АНАТОЛІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ
Анатолій народився 6 червня 1993 року в с. Зелене Поле Криворізького району Дніпропетровської області. Після закінчення школи юнак навчався в Криворізькому професійному гірничо-електромеханічному ліцеї. Перші професійні навички юнак здобував під час виробничої практики, яку проходив на Криворізькому залізорудному комбінаті учнем машиніста електровоза дільниці внутрішнього шахтного транспорту шахти «Октябрська» (наразі – «Покровська»). Після отримання диплома молодий випускник пов’язав своє трудове життя з нашим підприємством, адже добре зарекомендував себе ще під час практики. Спочатку обіймав посаду машиніста електровоза дільниці №17 (вибухових робіт) шахти «Покровська». Протягом 2017-2018 років тривала військова строкова служба в лавах Збройних Сил України. Демобілізувавшись, хлопець повернувся до роботи на рідне підприємство. Жага до знань ніколи не покидала Анатолія, тож він паралельно пізнавав тонкощі обраної справи, проходячи курси в Криворізькому експертно-технічному центрі. Потім молодий шахтар трудився підривником дільниці №17. Згодом займав посаду перекидальника дільниці №10 (внутрішнього шахтного транспорту), на якій працював донині. За цей час проявив себе сумлінним, працьовитим та відповідальним працівником, який не боявся труднощів, опановував нові професії та прагнув підкорювати нові горизонти. Користувався заслуженою повагою як серед колег, так і керівництва шахти «Покровська» й підприємства.
1 липня 2024 року поріг вічності переступив Захисник України, машиніст крана (кранівник) залізничного цеху служби навантаження Транспортного управління
ПРАСЬКО КИРИЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Кирило народився 13 жовтня 1999 року в м. Інгулець Дніпропетровської області. Після закінчення школи навчався в Криворізькому професійному транспортно-металургійному ліцеї. Свої перші професійні навички здобував під час виробничої практики, яку проходив помічником машиніста екскаватора служби навантаження Управління залізничного транспорту Криворізького залізорудного комбінату. Отримавши диплом, хлопець проходив військову строкову службу в лавах Збройних сил протягом 2019-2020 років. Демобілізувавшись, працевлаштувався на наше підприємство. Починав трудову стежку з посади помічника машиніста екскаватора залізничного цеху №2 Управління залізничного транспорту (наразі – Транспортне управління). Згодом, набравшись досвіду у старших колег і пройшовши відповідні курси в Центрі підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, Кирило Прасько обіймав посаду машиніста крана (кранівника) служби навантаження залізничного цеху, де він трудився донині. За цей час проявив себе сумлінним, відповідальним та досвідченим працівником, який не боявся труднощів і важкої роботи, прагнув пізнавати тонкощі обраної справи і розвиватися. Користувався заслуженою повагою як серед колег, так і керівництва Транспортного управління й підприємства.
28 січня 2025 року поріг вічності переступив Захисник України, гірник очисного забою дільниці №1 шахти «Покровська»
БОНДАРЕНКО БОГДАН ЮРІЙОВИЧ
Богдан Юрійович народився 30 березня 1988 року в м. Кривий Ріг. Після закінчення школи навчався в Криворізькому професійно-будівельному ліцеї. Потім пов’язав своє трудове життя з підземним Кривбасом. Починав з професії підземного гірника дільниці №2 шахти «Гвардійська» (наразі – «Козацька»). Паралельно навчався і опановував тонкощі обраної справи, проходячи курси в Криворізькому експертно-технічному центрі. Потім перекваліфікувався на гірника очисного забою, поступово підвищуючи свій розряд і свою майстерність. Працював на різних дільницях шахти «Октябрська» (нині – «Покровська»): №2, №14 (очисних робіт), №33 (очисних і нарізних робіт). Останнє його місце роботи, де він трудився донині – дільниця №1 шахти «Покровська». За цей час проявив себе сумлінним, відповідальним та досвідченим працівником, який не боявся важкої роботи і прагнув підкорювати нові горизонти. Користувався заслуженою повагою як серед колег, так і керівництва шахти «Покровська» й підприємства.
9 березня відбулася значуща подія – зустріч студентів навчальних закладів Кривого Рогу з нашим Захисником, аеророзвідником, учасником бойових дій російсько-Української війни, помічником машиніста тепловоза служби експлуатації залізничого цеху рухомого складу Транспортного управління АТ «Кривбасзалізрудком» Андрієм Скібіним. Наприкінці грудня 2024 року Указом Президента України №824 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові Андрію Сергійовичу було присвоєне звання Герой України з врученням ордена «Золота зірка».
Під час зустрічі в Музеї російсько-Української війни здобувачі освіти та викладачі закладів, представники громадськості, медійники дізналися про життєвий і трудовий шлях Андрія Скібіна, який розпочався з навчання в Політехнічному коледжі Криворізького національного університету, де він отримав професію техніка-електромеханіка з обслуговування, ремонту та експлуатації тягового рухомого складу. Андрій, як і його батько, за покликанням серця теж обрав стежку залізничника. Перші професійні навички здобував під час виробничої практики, яку проходив протягом січня-травня 2018 року в Управлінні залізничного транспорту Криворізького залізорудного комбінату, де був оформлений на робоче місце за професією: «Слюсар з ремонту рухомого складу». Юнак зарекомендував себе як відповідальний та дисциплінований студент (учень), тож після закінчення проходження практики та захисту дипломної роботи випускника охоче запросили на роботу до нашого УЗТ. З серпня 2018 року Андрій трудився помічником машиніста тепловоза залізничного цеху рухомого складу даного структурного підрозділу. Колишній начальник залізничного цеху рухомого складу, сьогоднішній начальник Транспортного управління Вадим Сохін відгукується про Андрія Скібіна, як здатного кваліфікованого фахівця, який не боявся важкої роботи, прагнув опановувати тонкощі обраної справи, професійно розвиватися і зростати. Протягом 2018-2019 років молодий залізничник був призваний на військову строкову службу до лав Збройних Сил України, після закінчення якої прийняв рішення продовжити військову службу за контрактом. Наразі Андрій Скібін має звання капітана, є командиром батальйону безпілотних систем 20 окремої бригади безпілотних систем Сил безпілотних систем ЗСУ. За весь час несення служби криворізький воїн-Герой знищив понад 500 окупантів.
13 березня 2023 року поріг вічності переступив Захисник України, кріпильник дільниці №24 Шахтобудівельного управління
ГУСЄВ ІГОР ВІКТОРОВИЧ
Ігор Вікторович народився 14 лютого 1983 року в м. Кривий Ріг. Після закінчення школи юнак навчався в Криворізькому автотранспортному технікумі, де здобув спеціальність «Експлуатація засобів механізації і автоматизації рухомих машин». Перші професійні навички здобував на «Криворіжсталі» (зараз – «АрселорМіттал Кривий Ріг»), працюючи електромонтером з ремонту та обслуговування електрообладнання цеху з ремонту металургійного обладнання. Потім тривала військова строкова служба в лавах Збройних Сил України, яку хлопець проходив протягом 2002-2004 років. Демобілізувавшись, повернувся на металургійний комбінат, де працював стрілком та контролером КПП управління відомчої воєнізованої охорони. У 2008 році Ігор Гусєв пов’язав своє трудове життя з підземним Кривбасом – працевлаштувався на Криворізький залізорудний комбінат. Починав з посади учня прохідника дільниці №24 проходки шахти «Октябрська» (наразі – «Покровська») Шахтобудівельного управління. Під час роботи навчався у старших колег, пізнавав тонкощі гірничої справи, підвищував свою майстерність. Згодом трудився за професією кріпильника на тій самій дільниці. За цей час проявив себе сумлінним, працьовитим та відповідальним працівником, який не боявся труднощів, опановував нові професії та прагнув підкорювати нові горизонти. Користувався заслуженою повагою як серед колег, так і керівництва Шахтобудівельного управління й підприємства. Continue reading



