Опубліковано 13.11.2025 
1 червня 2025 року обірвалося життя Захисника України, гірника очисного забою дільниці №4 шахти «Козацька»
ШЕВЧЕНКА СЕРГІЯ ОЛЕКСАНДРОВИЧА
Сергій народився 8 червня 1977 року в м. Кривий Ріг. Після закінчення школи пішов навчатися до Професійно-технічного училища, де отримав гірничу професію. Перші професійні навички здобував під час виробничої практики, яку проходив учнем прохідника дільниці №6 шахти «Гвардійська» (наразі – «Козацька»). Після закінчення училища у 2002 році молодий гірник пов’язав своє трудове життя з Криворізьким залізорудним комбінатом, якому залишався вірним до останнього. Починав з професії прохідника дільниці №6 шахти «Козацька», згодом набирався знань і досвіду та опановував нові гірничі професії – трудився кріпильником та гірником очисного забою. Паралельно продовжував навчатися і пізнавати тонкощі обраної справи, проходячи курси в Криворізькому експертно-технічному центрі. Шахтар постійно вдосконалювався і підвищував свій розряд. Упродовж своєї трудової діяльності працював гірником очисного забою на різних дільницях шахти «Козацька» – №6, №3, №4. Остання його посада, на якій він працював донині – гірник очисного забою дільниці №4 (очисних робіт) шахти «Козацька». За цей час проявив себе сумлінним, працьовитим та відповідальним працівником, який не боявся труднощів та важкої роботи, прагнув підкорювати нові горизонти та опановувати нові гірничі професії. Користувався заслуженою повагою як серед колег, так і керівництва шахти «Козацька» й підприємства.
2 травня 2024 року, під час повномасштабної агресії рф проти України, Сергія Шевченка, було призвано до лав Збройних Сил України. Понад усе прагнув жити у вільній і незалежній країні, щоб його родина і близькі були в безпеці. Саме це додавало йому сил протистояти ворогові та захищати свою землю. Ніс службу солдатом військової частини А1939. На жаль, 1 червня 2025 року, незадовго до свого Дня народження, під час ведення бойових дій, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, загинув в районі населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області. Тривалий час вважався безвісти зниклим, і всі з нетерпінням чекали його повернення, але, на жаль, дива не сталося…
Без чоловіка залишилася дружина Ольга Олегівна, без батька – донька Ульяна.
Невимовний біль щоразу огортає серце, коли сумні звістки сколихують нашу криворізьку землю…
Керівництво, трудовий колектив Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» щиро поділяє горе родини Сергія Шевченка та схиляє голови у великій скорботі. Дякуємо батькам за виховання гарного та мужнього сина, доброго та чуйного чоловіка, люблячого батька та вірного побратима. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в наших серцях. Ми пам’ятаємо, якою дорогою ціною дістається кожна хвилина мирного життя.
Вічна Пам’ять та Слава полеглому Герою!