Опубліковано 23.12.2019 
Причому настає він не за якимось екзотичним літочисленням. Буває так: усі дільниці шахти працюють згідно із затвердженим планом робіт, що забезпечує стабільність виробництва, та серед них є й такі, чия висока продуктивність корисна видобувникам і всій шахті в цілому. У даному випадку мова йде про дільницю №1 (гірничопідготовчих робіт) «Тернівської», для працівників якої 2019 рік (у будь-якому випадку із нарізних робіт) завершився ще у листопаді. Це і стало приводом для зустрічі з начальником дільниці Ігорем Левчуком.
– Отже, цьогоріч у листопаді Ваш трудовий колектив пройшов 475 погонних метрів, із яких 105 – це проходка висхідних. Завдяки чому такі результати стають можливими?
– Якщо трохи перефразувати загальновідоме прислів’я, то – «завзятість і труд усе перетруть», а на нашій дільниці працелюбних та завзятих робітників не бракує. Коли люди, спрямовані на досягнення кінцевого результату, не дозволяють собі розхолоджуватися, то багато чого стає можливим і досяжним. І це при умові, що основною нашою задачею є саме ГПР. Тому чисельний вигляд у згаданого показника, в порівняні із результатами суто нарізних дільниць, на перший погляд, не вражає. Але зважте самі: похилий з’їзд із горизонту 1383 метра пройдено, а на горизонті «відкатки» (1425 метра) ведеться будівництво люків для основних нарізних дільниць шахти й здійснюються інші прохідницькі роботи.
– Як Ви вже сказали, будь-який позитивний результат праці обумовлюється, окрім високої кваліфікації персоналу та старанності кожного із членів колективу, ще й «відчуттям команди». Але ж хтось має підтримувати та вести за собою людей, бути, вибачте за газетний штамп, організатором перемог?
– На Вашу банальність відповім народною: а навіщо «вести та підтримувати»? Наші люди самостійно ходять. Без підтримки. А серйозно – кожен із команди першої «тернівської» дільниці достойний високої професійної оцінки. Якщо ж говорити про нарізну бригаду, відзначив би бригадира Віталія Носкова, його заступника – Богдана Зінченка і, коли маєте бажання, перепишіть їх усіх. Чому? Усе просто: працьовитих та старанних людей часто порівнюють із бджолами або мурахами. А як визначити, хто кращий у вулику чи мурашнику? Так і в нашому (не надто, між іншим, великому) колективі – кожен на своєму місці.
– Зараз ваші колеги, що керують дільницями (як би це сказати?) з іншою спеціалізацією, бідкаються через нестачу кадрів. Як із цим у Вас?
– «Нашого полку» лише прибуває. Тут просто немає працівників, котрі б шукали «легкого життя» «за ті самі гроші». До нас приходять молоді хлопці, які прагнуть чомусь навчитися, чогось досягти, аби згодом відбутися у шахтарській професії. Особисто я переконаний: для того аби, працевлаштувавшись на шахту, заробляти пристойні гроші – треба пра-цю-ва-ти! У деяких прохідників заробіток уже сьогодні складає близько тисячі євро. А у тій-таки Польщі «трудовим мігрантам» на шахтах таких грошей не платять. Наші прохідники, кріпильники, машиністи навантажувальних машин, слюсарі, гірничі робітники на заробітки не скаржаться. Головне – не видумувати собі проблеми. Усе, що потрібно для праці, у нас є. Та й взагалі, щасливий не той, у кого багато, а той, кому достатньо.
Тож напередодні свят хочеться побажати: хай завжди нам вистачає роботи, яка принесе достатні заробітки, хай не бракує здоров’я аби трудитися, сил – аби змінити те, що ми можемо змінити, терпіння – аби пережити те, що змінити неможливо, і розуму – аби відрізнити одне від одного. З Новим роком та Різдвом Христовим!
