24 червня 2023 року обірвалося життя Захисника України, машиніста бурової установки дільниці №15 шахти «Криворізька»
НЕЖИГАЯ РУСЛАНА ДМИТРОВИЧА
Руслан Дмитрович народився 17 січня 1976 року в м. Кривий Ріг. Після закінчення школи навчався у Криворізькому гірничо-механічному технікумі, де здобув спеціальність «Обслуговування верстатів з програмним управлінням і робототехнічних комплексів». Розпочинав свою трудову діяльність на Криворізькому центральному рудоремонтному заводі наладчиком автоматичних ліній і агрегатних станків механозбірного цеху. Протягом 1995-1997 років проходив військову строкову службу в Збройних силах України. Демобілізувавшись, пов’язав своє життя з Криворізьким залізорудним комбінатом. Спочатку працював гірником підземним дільниці №15 шахти «Криворізька», а через три місяці обіймав посаду машиніста бурової установки, на якій трудився і донині. За цей час проявив себе справжнім професіоналом, відповідальним та сумлінним трудівником, який не боявся важкої роботи. Користувався заслуженою повагою як серед колег, так і керівництва шахти «Криворізька» й підприємства.
З 18 травня 2014 року до 18 травня 2015 року ніс службу у лавах Збройних сил України під час антитерористичної операції на Сході України, тому знав ціну війни. 25 лютого 2022 року, під час повномасштабної агресії рф проти України, Руслана було мобілізовано до лав ЗСУ, як вже досвідченого воїна. Найбільш за все прагнув здобути мир для нашої Батьківщини і повернутися до своїх рідних. Шахтар ніс службу командиром стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини А3283. Мав звання молодшого сержанта. На жаль, 24 червня під час ведення бойових дій поблизу н.п. Хромове Донецької області отримав поранення, не сумісні з життям.
Без чоловіка залишилася дружина Олена Леонідівна, без батька – син Марк. Невимовний біль щоразу огортає серце, коли сумні звістки сколихують нашу криворізьку землю…
Керівництво, трудовий колектив акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» щиро поділяє горе родини Руслана Нежигая та схиляє голови у великій скорботі. Дякуємо батькам за виховання гарного та мужнього сина. Світла пам’ять про Руслана Дмитровича назавжди залишиться в наших серцях. Ми пам’ятаємо, якою дорогою ціною дістається кожна хвилина мирного життя.
Вічна Пам’ять та Слава полеглому Герою!