Опубліковано 02.09.2026 
30 серпня 2026 року поріг вічності переступив Захисник України, заступник начальника служби підіймально-транспортного устаткування, електрифікації та енергетичного господарства Управління залізничного транспорту
ГАЛАЙЧУК ВОЛОДИМИР ВОЛОДИМИРОВИЧ
Володимир народився 13 лютого 1995 року в м. Кривий Ріг. Після закінчення школи юнак вступив до Криворізького національного університету, де здобув спеціальність «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка». Отримавши диплом, молодий фахівець пов’язав своє трудове життя з Криворізьким залізорудним комбінатом – працевлаштувався електромеханіком в Залізничий цех №1 Управління залізничного транспорту. Набравшись досвіду у старших колег і підвищивши свої знання і майстерність, Володимир обіймав посаду заступника начальника цеху. З часом працював заступником начальника служби підіймально-транспортного устаткування, електрифікації та енергетичного господарства УЗТ. Наприкінці 2021 року був призваний на військову строкову службу, під час якої розпочалася повномасштабна війна з рф. Залізничник продовжував служити до травня 2024 року, виборюючи незалежність і суверенітет України. Демобілізувавшись, Володимир повернувся до рідного міста і роботи на комбінаті. За цей час проявив себе сумлінним, працьовитим та відповідальним фахівцем, який не боявся труднощів та нових викликів. Користувався заслуженою повагою як серед колег, так і керівництва УЗТ й підприємства.
28 травня 2025 року після річної перерви Володимира Галайчука було призвано до лав Збройних Сил України як досвідченого воїна. Понад усе мріяв, щоб його рідні й близькі були в безпеці, тому без сумніву взяв до рук зброю і пішов захищати Батьківщину. Ніс службу солдатом військової частини А5047. Під час виконання бойового завдання отримав важке поранення в районі населеного пункту Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області. Був оперативно доставлений до КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня І.І. Мечникова». Медики довго боролися за його життя, але, на жаль, врятувати хлопця не вдалося. 30 серпня він помер від отриманих травм.
Невимовний біль щоразу огортає серце, коли сумні звістки сколихують нашу криворізьку землю…
Керівництво, трудовий колектив Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» щиро поділяє горе родини Володимира Галайчука та схиляє голови у великій скорботі. Дякуємо батькам за виховання гарного та мужнього сина, щирого та вірного товариша й побратима. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в наших серцях. Ми пам’ятаємо, якою дорогою ціною дістається кожна хвилина мирного життя.
Вічна Пам’ять та Слава полеглому Герою!