Опубліковано 02.09.2026 
11 липня 2024 року поріг вічності переступив Захисник України, водій автотранспортних засобів (на технологічному транспорті) Автоколони №1 Автобази
ЛИТЮК ОЛЕГ ВАСИЛЬОВИЧ
Олег Васильович народився 15 серпня 1984 року в с. Петрокорбівка Новгородківського району Кіровоградської області. Після закінчення школи юнак вступив до Кіровоградського державного педагогічного університету, де опанував спеціальність «Правознавство». Потім, протягом 2005-2006 років проходив військову строкову службу в лавах Збройних Сил України. Демобілізувавшись, хлопець вирішив пов’язати своє життя зі службою в органах внутрішніх справ – працював у Лінійному управлінні в метрополітені у Києві. Згодом працював в Управлінні податкової міліції у м. Київ. У 2013 році Олег вирішив переїхати до Кривого Рогу і вже тут будувати своє життя. Протягом 2016-2019 років брав участь в антитерористичній операції та операції об’єднаних сил, захищаючи цілісність і суверенітет України. Демобілізувавшись, працевлаштувався водієм автотранспортних засобів до ПП «Нафтатранссервіс». У липні 2021 року пов’язав свою трудову стежку з Криворізьким залізорудним комбінатом, де спочатку працював водієм автотранспортних засобів 3 класу, а згодом – водієм технологічного транспорту Автоколони №1 Автобази. За цей час проявив себе сумлінним, працьовитим та відповідальним працівником, який не боявся труднощів, зміни роботи та нових викликів. Користувався заслуженою повагою як серед колег, так і керівництва Автобази й підприємства.
26 лютого 2022 року, під час повномасштабної агресії рф проти України, Олега Литюка було призвано до лав Збройних Сил України як досвідченого воїна. Понад усе мріяв, щоб його родина і близькі були в безпеці, тому без сумніву взяв до рук зброю і пішов захищати Батьківщину. Ніс службу заступником командира бойової машини – навідником-оператором І механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти. Мав звання молодшого сержанта військової частини А4862. Певний час про нього не було жодної звістки. Усі з нетерпінням чекали його повернення, але, на жаль, доля розпорядилася інакше. Згодом було з’ясовано, що під час виконання бойового завдання Олег Васильович загинув 11 липня 2024 року поблизу населеного пункту Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області.
Без чоловіка залишилася дружина Юлія Володимирівна, без батька – син Святослав та донька Маргарита. Невимовний біль щоразу огортає серце, коли сумні звістки сколихують нашу криворізьку землю…
Керівництво, трудовий колектив Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» щиро поділяє горе родини Олега Литюка та схиляє голови у великій скорботі. Дякуємо батькам за виховання гарного та мужнього сина, доброго та чуйного чоловіка і батька, щирого та вірного товариша й побратима. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в наших серцях. Ми пам’ятаємо, якою дорогою ціною дістається кожна хвилина мирного життя.
Вічна Пам’ять та Слава полеглому Герою!