11 березня пішов у засвіти старший солдат, стрілець снайпер 2-го піхотного відділення в/ч А1962, прохідник дільниці гірничопідготовчих робіт шахти «Тернівська»
БОРИСЕНКО ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ
Олександр Володимирович народився 31 жовтня 1986 року у селі Тернуватка Криворізького району Дніпропетровської області. Через деякий час після закінчення школи працевлаштувався на роботу. Спочатку працював охоронником у ТОВ «Сокол», потім монтером колії П’ятихатської дистанції колії, а згодом – знов охоронником у ТОВ «Охорона». У 2013 році закінчив Криворізький професійний гірничо-технологічний ліцей і пов’язав своє життя з Криворізьким залізорудним комбінатом – працював учнем прохідника на шахті імені Леніна. Набравшись досвіду, трудився кріпильником на прохідницькій дільниці №46 з виробничого навчання робітників. З 2017 року працював на посаді прохідника дільниці гірничопідготовчих робіт шахти «Тернівська». Зарекомендував себе як працьовитий, відповідальний і сумлінний робітник. Користувався заслуженою повагою як серед колег, так і керівництва шахти «Тернівська» і підприємства.
З 7 лютого 2015 року до 8 квітня 2016 року Олександр Борисенко брав участь в антитерористичній операції на Сході України, тож, коли почалася війна, 26 лютого 2022 року його було мобілізовано до лав Збройних сил України як досвідченого воїна. Усім серцем він прагнув зберегти цілісність і суверенітет України, тому боронив рідну Батьківщину до кінця свого життя. У званні старшого солдата ніс службу у 2-му піхотному відділенні в/ч А1962. Вірний військовій присязі в бою за нашу Батьківщину, проявив моральну стійкість, мужність і почуття боргу й відповідальності перед своєю державою. На жаль, 11 березня внаслідок бою з колоною танків супротивника поблизу населеного пункту Орлове Олександр Володимирович загинув. Без батька залишилося двоє дітей – син Костянтин та донька Кіра. Невимовний біль щоразу огортає серце, коли сумні звістки сколихують нашу криворізьку землю…
Керівництво, трудовий колектив акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» щиро поділяє горе родини Олександра Борисенка та схиляє голови у великій скорботі. Дякуємо батькам за виховання гарного та мужнього сина. Олександр Володимирович назавжди залишиться в пам’яті тих, хто його знав мужнім, відважним та завжди готовим прийти на допомогу… Ми пам’ятаємо, якою дорогою ціною дістається кожна хвилина мирного життя.
Вічна пам’ять Герою!