Рівно 79 років тому, у той горезвісний 1941-й, ніхто навіть гадки не мав, що всі прийдешні дати 22 червня у календарі позначаться чорним кольором. А тоді був звичайний недільний день. Країна спокійно відпочивала після трудового тижня. Громадяни планували, як провести свій вихідний: сходити в гості, зводити дітей в зоопарк, хтось поспішав на футбол, дехто – на побачення. Скоро вони стануть героями й жертвами війни, убитими та пораненими, солдатами й біженцями, блокадниками та в’язнями концтаборів, партизанами, військовополоненими, сиротами, інвалідами. Переможцями та ветеранами Другої світової. Але ніхто з них на той час не знав про це. Війна владно вдерлася в людські долі, перекроївши їх по-своєму, перекресливши всі плани й сподівання.
Уже стало традицією саме в цей день вшановувати пам’ять усіх, котрі навіки полягли у бою, захищаючи Вітчизну. У День скорботи до братської могили, що у парку Шахтарський, прибули представники Покровської районної у місті ради, представники підприємств, громадськості. Від імені багатотисячного гірницького колективу Криворізького залізорудного комбінату вклонилися безсмертному подвигу та поклали на меморіальні плити квіти помічник голови правління Олег Макаров та заступник голови профкому ПО ПМГУ Володимир Павленко.
Вічний вогонь, сірі постаті монумента, викарбувані імена нагадують нам про нетлінну пам’ять і скорботу. Збігають роки, але спогади про героїчні події Другої світової війни, з якої не повернулися мільйони співвітчизників, житиме у віках.
