2019-й став не надто давньою, але історією… А вона, як відомо, не робить на своєму шляху ні зупинок, ані кроків назад. Напередодні Нового року у стінах Палацу культури нашого комбінату запалила вогні її величність Ялинка, чим сповістила, що головне свято року прийшло до шахтарських дітей. І хоча непросто повірити у доброго Чарівника та світлі Чудеса – все ж вони трапляються! Правда, лиш у тому випадку, коли до створення новорічного Дива докладуть майстерність своїх рук та тепло сердець розробники криворізьких надр і ту шахтарську ініціативу підтримають первинна організація ПМГУ підприємства та керівництво комбінату. Тож теплі вогні щедрих на все добре сердець працівників ПАТ «Кривбасзалізрудком» цьогоріч спалахнули-таки на зимовій красуні!
Після такого танцювально-віршованого прологу, де поетичні рядки було вплетено у мелодію танцю, виконаного колективом «Вікторія», на майданчику фоє ПК з’являється елегантна, вихована (хоча й дещо задиркувата) молода пані. Вона виявляється Повітрулею. Хто це? Відповідь, певне, відома лише казкарям. Але погодьтеся, яка нам та дітлахам різниця, хто саме поведе нас дорогою святкових фантазій?
Дамочка й справді виявляється особою доброзичливою та турботливою: спочатку вона пропонує просто зачекати Діда Мороза зі Снігуронькою, а трохи згодом разом із дітьми відступає від усіх «новорічних канонів» та, користуючись традиційною неквапливістю головних персонажів, запалює святкові вогники на ялинці. Далі північноамериканська пісенька «Jingle Bells» у виконанні юних співачок «Шахтарочки» звучить цілком-таки українською мовою. Опісля під ялинку виходить дівчинка схожа на цукерку, яка, втім не має жодного стосунку до кондитерського мистецтва, оскільки є Смі-шин-ко-ю!
Тут настає момент, коли дві, як з’ясувалося, подруги починають ніби-то змагатися: хто із них уміє краще підіймати настрій юних святкувальників. В обох випадках це такі собі танці-ігри, тож визначити переможницю має бути складно, та до жодних суперечок (а тим паче – конфліктів) не доходить: по-перше, хороші люди не перетворюють дружнє суперництво на жорстку конкуренцію, а по-друге, навіть теоретично не мають такої можливості – приходить Снігуронька. Вона приводить із собою танцюристок «Веселки».
Аж тут ситуація дещо драматизується, оскільки цілком доброзичливий на вигляд Кіт намагається наздогнати Мишеня. Ні-ні, не хотів котик його з’їдати. Певне просто прагнув поспілкуватися із символом Нового року. Після гри «Мишка-Хохошка» усі дружно кликали Діда Мороза – замість нього прийшли… розбійники.
Саме ці «любителі цікавих ігор» заплутали Дідусеві усі стежки-доріжки, викрали мішок із подарунками, аби «холодний стариган» не мав із чим йти на свято. Забули, певне, невігласи, що мають справу із ча-рів-ни-ком! Не врахували бідахи, що із ним дружать усі лісові звірята, які й допомогли головному облаштовувачу свята віднайти усе згадане.
Ось тут і настав момент «шкодярам» виправитися й долучити до новорічної радості шахтарських дітей. Тут вам – і фінал ялинки, і по-домашньому тихий HAPPY END.
Залишилося лише сказати ще про дві чудові святкові локації: чарівний ліс та залу казок, де можна було сфотографуватися, а у залі навіть написати листа-побажання будь-якому персонажу казок та легенд. Панувала там, а точніше привітно вітала своїх гостей лагідна Королева новорічних історій, говорячи на прощання кожному із них: «До наступного Нового року!»
