Ноябрь 2022
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930  

Добро – це те, чим ми прагнемо наповнити своє життя. Щирі вчинки, слова підтримки і допомога нужденним – все це випромінює світло і тепло, які відчувають люди.

Трудовий колектив Криворізького залізорудного комбінату разом з отцем Вадимом, настоятелем Храму Ікони Божої Матері «Всіх скорботних радість» ПЦУ вже вкотре долучається до благодійної справи, передаючи переселенцям з інших регіонів України необхідні речі. Наприкінці жовтня працівники нашого підприємства знов зібрали теплу одежу і взуття з різних структурних підрозділів, аби відвести внутрішньо переміщеним особам, які наразі мешкають у гуртожитку одного з навчальних закладів Кривого Рогу. Привітавши їх, священник вислухав життєві історії переселенців та бажав їм Божого благословення, міцного здоров’я і витримки це все пережити.

Сьогодні у гуртожитку проживає родина Никифорових. Її голова Денис розповідає, що приїхав до міста з смт Калинівське Бериславського району Херсонської області. Говорить, що він разом з дружиною Ольгою і дітьми – Євою і Антоном перебували в окупації близько 3 місяців.

Харчів в магазинах не було. Одного разу російські військові привезли із сусіднього села крупи й муку і роздавали мешканцям. Мусили брати, адже не було чим годувати дітей. Комбат ворожої армії обіцяв, що передаватиме гуманітарну допомогу для жителів нашого села, але цього так і не було. Та і ставлення його до місцевих не викликало довіри. І тут я прийняв рішення, що треба якнайшвидше вивозити родину у безпечне місце.

Перед тим, як виїхати, я пішов до комбата (військові облаштували свою адміністрацію у приміщенні садка), щоб спитати, яким чином можна евакуюватися. Мені запропонували підвести нас до Херсону, але я відмовився рухатися в тому напрямку. Я хотів виїхати на підконтрольну територію України. Вони дозволили поїхати на власному транспорті. Але машин у нас не було, адже окупанти самі їх відібрали у місцевих, коли тільки увійшли до села. 21 травня виїжджали звідти велосипедами. Близько 20 кілометрів добиралися до території, де вже знаходилися українські військові. Вони допомогли нам дістатися до Кривого Рогу. У місті були через дві доби, – говорить про пережите Денис Никифоров.

За його словами завдяки допомозі містян у дружини й дітей є теплі речі, але він так і не знайшов зимового одягу для себе. Більшість небайдужих передає в основному жіночі речі, хоча теплої одежі потребують також і чоловіки, які тимчасово мешкають у гуртожитку. Також переселенці будуть вдячні за теплі ковдри.

Якщо ви хочете зробити добру справу і долучитися до благодійності, приносьте теплий одяг, дитячі набори для творчості, ковдри і т.д. до адміністративного відділу апарату управління та господарських дільниць структурних підрозділів. Дякуємо за небайдужість!