Май 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Апр    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

У Кривому Розі з початку повномасштабної війни проживає чимало переселенців, які втратили чи яким довелося покинути свої домівки, господарство, худобу, аби вберегти дітей та близьких родичів. Небайдужі містяни завжди намагаються їм допомагати, аби вони не відчували себе покинутими сам на сам з бідою. Трудовий колектив Криворізького залізорудного комбінату разом із представниками Православної церкви України також постійно долучається до добрих справ, збираючи та передаючи одяг, взуття та дитячі набори для вимушено переміщених осіб, які наразі мешкають у нашому місті.

12 травня представники нашого підприємства разом із настоятелем Храму ікони Божої Матері «Всіх скорботних радість» ПЦУ, ієреєм, отцем Вадимом вкотре відвідали гуртожиток одного з місцевих навчальних закладів, де наразі мешкають 80 переселенців, з яких 15 – дітей. Вони передали для них дорослий та дитячий одяг, взуття, головні убори, іграшки та творчі набори для дітей. Протягом зустрічі отець Вадим вислухав життєві історії присутніх, цікавився їхнім життям у Кривому Розі та запрошував приходити на богослужіння до Храму ікони Божої матері «Всіх скорботних радість» ПЦУ, аби молитися за здоров’я ближніх та найшвидшу Перемогу України. Там можна поставити свічки за упокій тих, кого вже немає серед нас.

Наразі проживає у цьому гуртожитку Юлія Валентинівна, яка приїхала з Червоного Яру Бериславського району Херсонської області:

31 березня 2023 року ми разом з чоловіком Ігорем евакуювалися з Червоного Яру, до цього чоловік виїжджав сам, так би мовити, розвідати обстановку, а потім забрав і мене. Те, звідки ми виїхали – пекло. Словами не виразити. Кожного дня прильоти ракет та гучні вибухи від снарядів, лячно і неможливо було вже там мешкати. Добиралися добу до Кривого Рогу попутками, адже іншого виходу не було, – ділиться наболілим Юлія.

Найпотрібніше для неї зараз – це продуктові набори, постільна білизна, засоби гігієни, спортивні штани та джинси для чоловіка, адже більшість речей, які приносять люди – жіночі.

Також серед тимчасових мешканців Кривого Рогу – 83-річна Надія Терентіївна родом із Донецька:

Ще у 2014 році, під час антитерористичної операції, коли місто вже окупували вороги, я разом зі своїми внучками Анною та Олександрою виїхала до Кривого Рогу. На щастя, тоді ще курсували потяги і можна легко було виїхати. Моя донька Світлана залишилася у місті, адже на той час працювала і не хотіла втрачати роботу. Коли вона потрапила під обстріл, то прийняла рішення негайно вибиратися звідти і у серпні 2014 року вже була у Кривому Розі. У 2015-му сюди приїхала моя сестра Валентина. Певний час ми мешкали у міському санаторії-профілакторії, потім – у гуртожитках навчальних закладів. Наразі моя донька з онучками проживають у Західній Україні, де навчаються і працюють. А я залишилася тут зі своєю сестрою.

Надія Терентіївна звертається до небайдужих з проханням допомогти. Найбільш за все вона потребує мийних засобів, жіночого спортивного костюма (приблизно 54 розміру) та літнього взуття 40-41 розміру.

Шановні працівники комбінату, давайте зробимо добру справу і підтримаймо наших співгромадян, які наразі перебувають у нелегких умовах без власного житла. Не дамо їм залишитись наодинці з бідою! Внесок кожного з вас у спільну справу зможе врятувати людське життя!