20 вересня 2022 року перестало битися серце командира танкового взводу танкової роти танкового батальйону 17-ої окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка, сержанта, охоронника мобільної групи управління забезпечення режиму та охорони
ЦЕЛІКА ОЛЕКСАНДРА ВІКТОРОВИЧА
Олександр Вікторович народився 29 липня 1978 року у Кривому Розі. Після закінчення школи навчався в професійно-технічному училищі №29, яке закінчив у 1996 році. Перше місце роботи – комбінат «Криворіжсталь». Протягом 1996-1998 років ніс строкову військову службу у Збройних силах України. Потім трудився монтажником з монтажу сталевих і залізобетонних конструкцій в ДП «Криворізьке спеціалізоване управління №1». У 1999-му вирішив кардинально змінити свою роботу – служив в органах внутрішніх справ аж до 2011-го. Заочно закінчив два вищі навчальні заклади – Криворізький технічний університет та Дніпропетровський державний університет. Наприкінці 2011 року прийшов на Криворізький залізорудний комбінат уже досвідченим фахівцем. Працевлаштувався охоронником мобільної групи. Користувався заслуженою повагою як серед колег, так і керівництва підприємства й управління забезпечення режиму та охорони.
29 жовтня 2019 року Олександр Вікторович пішов служити за контрактом в Збройні сили України, адже був вірним сином України та її захисником. Прагнув жити у вільній та незалежній країні, яка розквітає і міцніє з кожним днем. Ніс службу командиром танкового взводу танкової роти танкового батальйону у в/ч А3283. Мав звання сержанта. На жаль, під час виконання бойового завдання в районі н.п. Оскіл Харківської області отримав поранення, від яких помер. Олександр Целік до кінця свого життя боронив Україну і мріяв вигнати окупантів з нашої землі.
Вірний військовій присязі в бою за нашу Батьківщину, проявив стійкість, мужність і відвагу під час виконання бойових завдань. Без чоловіка залишилася дружина Ольга Володимирівна, без батька – син Єгор.
Керівництво, трудовий колектив акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» щиро поділяє горе родини Олександра Целіка та схиляє голови у великій скорботі. Дякуємо батькам за виховання гарного та мужнього сина. Світла пам’ять про Олександра Вікторовича назавжди залишиться в серцях працівників комбінату та побратимів, всіх тих, хто особисто знав цю чудову людину, надійного друга і товариша. Ми пам’ятаємо, якою дорогою ціною дістається кожна хвилина мирного життя.