Наше рідне місто стало тимчасовим притулком для багатьох громадян та їхніх сімей, які вимушені були переїхати зі своїх областей у зв’язку з окупацією територій України та їх постійними обстрілами. У місті обладнано багато приміщень для сімейного проживання внутрішньо переміщених осіб та докладено багато зусиль, щоб наблизити умови перебування в них до максимально комфортних. Трудовий колектив нашого підприємства також не залишається осторонь і завжди долучається до надання допомоги співгромадянам у ці непрості часи.
20 вересня, напередодні свята Різдва Пресвятої Богородиці, було організовано доставку теплих речей та взуття для дорослих і дітей, іграшок та наборів для творчості, які були зібрані працівниками нашого підприємства за два тижні з різних відділів, служб та структурних підрозділів комбінату.
Усі без перебільшення з розумінням та ентузіазмом поставилися до благодійної справи. Частину речей за благословенням настоятеля Свято—Троїцького храму Православної церкви України, протоієрея, отця Олексія доставили до Криворізької гімназії. Зараз там проживають 74 переселенця з Херсонської та Дніпропетровської областей, з них 11 – діти від 6 до 17 років. За словами працівників закладу, для внутрішньо переміщених осіб створили умови для зручного проживання. Є душова кабінка, класні кімнати облаштували під кімнати відпочинку з ліжками на 10 осіб. Переселенців тричі на день годують кухарі гімназії, подаючи сніданок, обід і вечерю.
Передавши одежу, взуття та іграшки, отець Олексій звернувся до всіх присутніх, зазначивши, що 21 вересня Україна і православний світ відзначає свято Різдва Пресвятої Богородиці. Бажав, аби люди не втрачали віри в перемогу та об’єднувалися. «Нехай Господь благословить наш Український народ, нашого Президента і уряд, наші Збройні сили і дасть нам сили вигнати окупантів з рідної землі. Ми пам’ятатимемо всіх загиблих захисників, які поклали своє життя за незалежність України, і після перемоги будемо разом відбудовувати нашу державу. Зичу всім наснаги, здоров’я і Божого благословення». Молимося всі разом, – зазначив протоієрей. Наостанок зустрічі священник запропонував наступного разу привезти церковну літературу, хрестики та ікони для підняття морального духу тих, хто наразі тимчасово мешкає у навчальному закладі. Серед них і Тамара Олександрівна, яка евакуювалася з Високопілля Херсонської області. З початку повномасштабної війни два місяці жила там, навіть коли вже не було ні газу, ні електрики і населений пункт постійно обстрілювався. Вона говорить, що виїхала звідти у травні:
– Ми йшли пішки, дуже поспішали. На той час на блок—постах стояли ДНРівці, але незабаром повинні були прийти буряти, які не випускали з окупованих населених пунктів ні жінок, ні дітей. Нам пощастило і ми вибралися. Йшли до Зеленодольська пішки, приблизно 15 кілометрів. Ходили по 30 осіб. Майже всі мешканці тоді виїхали і тільки нещодавно стали повертатися до своїх домівок. Проте жити там зараз майже неможливо: немає ні газу, ні електрики. Без зв’язку. Окупанти витягли з домівок всі ковдри та килими.
За словами жінки, найголовніше для переселенців зараз – теплі речі. Наприклад, Тамара Олександрівна особливо потребує зимової куртки, чобіт на плоскій підошві, праски, подушки та тонометру, аби міряти тиск.
Цього ж дня також відвідали ще одну Криворізьку гімназію, де проживають 65 осіб, з них 19 – діти. Заступниця директора з виховної роботи Лариса Алтинбаєва разом з колегами намагається докласти усіх зусиль, аби переселенці нічого не потребували і відчували себе як вдома. Говорить, що для них організоване триразове харчування о дев’ятій ранку, на пів другу та о вісімнадцятій годині ввечері. Кімнати тематично поділені на вік дітей – сім’ї з маленькими, середніми та старшими дітьми. Родини, у яких немає діточок, живуть в окремих класах. За словами заступниці директора, найголовніша проблема – це відсутність ліків, особливо протиінфекційних, противірусних, жарознижувальних та знеболювальних препаратів.
Передавши речі мешканцям гімназії, отець Олексій звернувся до присутніх зі словами вітань з нагоди церковного свята і закликав вірити в перемогу та повернення наших земель, допомагати одне одному й бути єдиними. «Наш український народ має велику віру, бо саме в ній народжуються правда, світло та істина. Тримайтеся, будьте великою родиною. Дай вам Бог здоров’я і благословення!» – додав він.
Сьогодні вимушена тимчасово проживати у цій гімназії Світлана Василівна разом з 13-річною дочкою Анжелою з Херсонської області:
– Мій населений пункт був під окупацією. Нас вивозили волонтери, добиралися звідти четверо діб. Важко, але ми вибралися. 11 серпня вже була у Кривому Розі. Якщо є у містян можливість, то ми не відмовимося від зимової одежі та взуття.
Виїжджаючи звідти, пообіцяли вернутися з необхідними речами та церковним начинням.
Шановні працівники Криворізького залізорудного комбінату! Будьте єдними та допомагайте Україні в боротьбі з окупантами. Кожна добра справа може врятувати чиєсь життя. Якщо є бажання допомогти людям, яких війна змусила залишитися без власного житла, приносьте до господарських дільниць та адміністративних відділів своїх структурних підрозділів теплий одяг і взуття, медикаменти, праски, тонометри, іграшки. Підтримайте наших співгромадян!
